1993 на Камбарському машинобудівному заводі завершили почате за часів СРСР проектування і виготовили партію з чотирьох рудникових тепловозів для колії шириною 900 мм для будівництва Ірганайської ГЕС в Дагестані. Тепловози отримали позначення ТУ9-001-004. Локомотив проектувався з якомога меншою шириною і висотою кузова. Як силова установка застосовувався ярославський дизель ЯМ3-236 потужністю 180 к.с. з п'ятиступінчатою коробкою передач.
Тепловоз був двовізковим локомотивом, який спирався на два стандартні візки КМЗ. У передній частині розташовувалася кабіна, вхід у яку був з переднього майданчика. За кабіною встановлювався радіатор, за ним двигун з коробкою передач. Двигун мав систему нейтралізації відпрацьованих газів. Від коробки передач обертання карданним валом передавалося на реверс-редуктор, розміщений над заднім візком, а від нього на проміжний редуктор, підвішений під рамою локомотива — від нього карданами на осьові редуктори візків. Все обладнання було розташоване під капотом, на задньому майданчику розташовувався головний повітряний резервуар і паливний бак. Тепловоз був обладнаний зчепами для роботи з шахтними вагонетками.
1994 тепловози надійшли для роботи на вузькоколійній залізниці Ірганайської ГЕС для заміни п'яти мотовозів фірми Schoma.
Прапорець вказує країну виготовлення. В дужках подано роки виготовлення. Курсивом вказано дослідні тепловози. Жирним виділено маневрові тепловози. Ширина колії: 1 — 750 мм, 2 — 1000 мм 3 — 1067 мм, 4 — 1435 мм.