Едгарс Рінкевичс

Едгарс Рінкевичс
латис. Edgars Rinkēvičs
11-й Президент Латвії
Нині на посаді
На посаді з8 липня 2023
Прем'єр-міністрКріш'яніс Каріньш
Евіка Сіліня
ПопередникЕгілс Левітс
Міністр закордонних справ Латвії
25 жовтня 2011 — 8 липня 2023
Прем'єр-міністрВалдіс Домбровскіс
Лаймдота Страуюма
Маріс Кучінскіс
Кріш'яніс Каріньш
ПопередникГіртс Валдіс Кріствовскіс[en]
НаступникКріш'яніс Каріньш
Народився21 вересня 1973(1973-09-21) (51 рік)
Юрмала, Латвійська Радянська Соціалістична Республіка
Відомий якполітик, дипломат
КраїнаЛатвія і СРСР
Alma materЛатвійський університет і Гронінгенський університет
Політична партіяЄдність (2023), Латвійський шляхd (2004) і Reform Partyd (2014)
Нагороди
орден Оранських-Нассау Grand Officer of the Order of the Oak Crown Grand Cross of Royal Norwegian Order of Merit Grand Cross 1st class of the Order of Merit of the Federal Republic of Germany Орден «За заслуги перед Федеративною Республикою Німеччина» орден Хреста землі Марії 1 класу орден Хреста землі Марії орден Заслуг орден Трьох зірок Орден Вієстура Хрест визнання Order of the Three Stars, 2nd Class орден «За заслуги» I ступеня орден «За заслуги» Commander First Class of the Order of the Lion of Finland орден Лева Фінляндії Орден «За заслуги перед Польщею» Командорський хрест ордена «За заслуги перед Польщею» Орден «За заслуги перед Італійською Республікою» Кавалер Великого хреста ордена «За заслуги перед Італійською Республікою» Grand Officer of the Order of Orange-Nassau NATO Meritorious Service Medal
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Едгарс Рінкевичс (латис. Edgars Rinkēvičs; нар. 21 вересня 1973(19730921), Юрмала, Латвійська РСР) — латвійський політик, з 8 липня 2023 року 11-й Президент Латвії[1]. До обрання на найвищу посаду впродовж 2011—2023 років очолював міністерство закордонних справ, також обіймав посади керівника канцелярії президента Латвії та державного секретаря міністерства оборони. Депутат трьох скликань Сейму Латвії.

Вступивши на посаду президента, Рінкевичс став першим відкритим геєм на чолі держави в країні Європейського Союзу[2].

Біографія

[ред. | ред. код]

Раннє життя та освіта

[ред. | ред. код]

Рінкевичс народився в Юрмалі, де закінчив середню школу в 1991 році[3]. Після закінчення школи він вступив на бакалаврат історико-філософського факультету Латвійського університету, який закінчив у 1995 році. Паралельно, у 1994 та 1995 роках, вивчав політологію та міжнародні відносини у Гронінгенському університеті в Нідерландах[4]. У 1997 році отримав ступінь магістра політології, а у 2000 році — другий ступінь магістра у Школа національної безпеки та ресурсної стратегії ім. Дуайта Д. Ейзенхауера[en][5].

Кар'єра

[ред. | ред. код]

У 1993 і 1994 роках Рінкевичс, ще навчаючись, працював журналістом, висвітлюючи зовнішню політику і міжнародні відносини на Латвійському радіо[6]. У 1995 році він обійняв посаду старшого референта Департаменту політики Міністерства оборони, яку обіймав до березня 1996 року, коли став виконуючим обов'язки керівника Департаменту політики, а згодом — виконуючим обов'язки заступника державного секретаря з питань оборони[7]. У травні 1997 року він став в.о. Державного секретаря з питань оборони, а в серпні 1997 року — головним державним секретарем з питань оборони, на цій посаді він перебував до жовтня 2008 року[7].

У 1998—2004 роках Рінкевичс був членом партії «Латвійський шлях[en]». У лютому 1998 року він долучився до обговорення Хартії партнерства США та країн Балтії, а з 2002 по 2003 рік був членом латвійської делегації на переговорах щодо вступу Латвії до НАТО як заступник глави делегації. У 2008 році він був призначений керівником Канцелярії президента Латвії, яку обіймав до липня 2011 року[7]. У жовтні того ж року Рінкевич приєднався до третього кабінету Валдіса Домбровскіса на посаді міністра закордонних справ. Спочатку він був позапартійним, а в січні 2012 року приєднався до Партії реформ[en] Затлерса[8]. У травні 2014 року Рінкевич приєднався до партії «Єдність»[9].

Після відставки кабінету Домбровскіса у 2014 році він продовжив свою міністерську діяльність у першому уряді Лаймдоти Страуюми. У 2014 році він брав участь у парламентських виборах і був обраний до парламенту, після чого знову був затверджений на посаді міністра закордонних справ, цього разу в другому уряді Страуюми[6]. Він обіймав посаду міністра закордонних справ з 2016 по 2019 рік в уряді Кучінскіса і з 2019 по 2023 рік в уряді Каріньша.

Рінкевичс разом з Ентоні Блінкеном у 2022 році

Був обраний президентом Латвії 31 травня 2023 року[10]. 8 липня 2023 року вступив на посаду[11]. Він вийшов з «Єдності» після обрання президентом, оскільки в Латвії прийнято, що президент повинен зберігати політичний нейтралітет.

Політичні позиції

[ред. | ред. код]

24 травня 2021 року, після захоплення представниками режиму Лукашенка рейсу Ryanair з Романом Протасевичем на борту, Едгарс разом із мером Риги Мартіньшем Стакісом власноруч замінили прапор Білорусі на історичний біло-червоно-білий прапор, який використовувався, зокрема, у протестах в Білорусі. Це сталося під час чемпіонату світу з хокею. Після цього Генеральний прокурор Білорусі порушив проти Рінкевичса та Стакіса кримінальні справи[12].

Рінкевичс привітав новину про встановлення повних дипломатичних відносин між Ізраїлем та Бахрейном[13].

Рінкевичс висловив глибоку стурбованість ескалацією бойових дій у спірному регіоні Нагірного Карабаху і закликав Вірменію та Азербайджан негайно припинити бойові дії і просуватися до мирного врегулювання[14].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

6 листопада 2014 року він публічно оголосив у своєму профілі в Твіттері[15][16], що він гей, що зробило його першим депутатом в Латвії, який оголосив про свою гомосексуальність, а також першим відкритим геєм-главою держави в країні ЄС[2]. Крім латиської, він вільно володіє англійською, російською та французькою мовами.

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • 2022 — орден «За заслуги» I ступеня (Україна)[17]
  • 2009 — орден «За заслуги» II ступеня (Україна)[18]
  • 2007 — Старший офіцер Ордена Трьох зірок Латвійської Республіки
  • 2007 — Нагорода НАТО «За похвальні заслуги»
  • 2006 — Кавалер Ордена Оранских-Нассау Королівства Нідерландів
  • 2005 — Хрест Заслуг Військ оборони Естонської Республіки
  • 2005 — Хрест Ордена Заслуг Італійської Республіки
  • 2005 — Командор Хреста Заслуги Польської Республіки
  • 2004 — Командор Великого хреста Ордена Вієстурс Латвійської Республіки.
  • 2004 — Пам'ятна медаль Міністерства оборони Латвійської Республіки «Сприяючи членства Латвії в НАТО».
  • 2000 — Нагорода Міністра оборони Латвійської Республіки — знак пошани «За внесок у розвиток Збройних сил».

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Міністр закордонних справ Латвії, палкий прихильник України, склав присягу як новий президент 8 липня 2023, 20:35
  2. ↑ а б Уперше у світі президентом країни став відкритий гей. Wonderzine. 31 травня 2023. Процитовано 26 вересня 2023.
  3. ↑ Pilī jaunas asinis – Edgars Rinkēvičs. Latvijā (латис.). 13 жовтня 2008. Процитовано 30 вересня 2023.
  4. ↑ "Par uzticības izteikšanu Ministru kabinetam" (PDF). saeima.lv.
  5. ↑ Edgars Rinkēvičs | Ministru kabinets. web.archive.org. 28 лютого 2021. Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 30 вересня 2023.
  6. ↑ а б Edgars Rinkēvičs: Latvia’s foreign minister. POLITICO (англ.). 18 грудня 2014. Процитовано 30 вересня 2023.
  7. ↑ а б в Ārlietu ministra amata kandidāta Edgara Rinkēviča biogrāfija. Latvijā (латис.). 24 жовтня 2011. Процитовано 30 вересня 2023.
  8. ↑ Ārlietu ministrs Rinkēvičs iestājas ZRP. www.delfi.lv (латис.). Процитовано 30 вересня 2023.
  9. ↑ Astoņi RP politiķi iestājas "Vienotībā" (papild.) • IR.lv. ir.lv. Процитовано 30 вересня 2023.
  10. ↑ Свобода, Радіо (31 травня 2023). У Латвії обрали нового президента. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 30 вересня 2023.
  11. ↑ President Edgars Rinkēvičs takes oath of office. eng.lsm.lv (англ.). Процитовано 30 вересня 2023.
  12. ↑ Глава МЗС Латвії про справу проти нього в Білорусі: показує безумство режиму. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 28 січня 2022. Процитовано 28 травня 2021.
  13. ↑ "I welcome the news about the establishment of full diplomatic relations between #Israel and #Bahrain, it will foster peace and stability in the region. I applaud the role of the United States for efforts to facilitate the normalisation of Israel-Bahrain relations".
  14. ↑ Lithuanian, Latvian FMs concerned over Armenia's large-scale provocation against Azerbaijan. Trend.Az (англ.). 27 вересня 2020. Процитовано 30 вересня 2023.
  15. ↑ Foreign Minister 'Proud to be gay'. eng.lsm.lv (англ.). Процитовано 30 вересня 2023.
  16. ↑ France-Presse, Agence (7 листопада 2014). Latvia’s foreign minister comes out as gay. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 30 вересня 2023.
  17. ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2022 року № 595/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  18. ↑ Про відзначення державними нагородами України громадян Латвійської Республіки № 533/2009 від 10.07.2009. zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 7 квітня 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Едгарс_Рінкевичс&oldid=43081581