Список прем'єр-міністрів Болгарії

Болгарія
Ця стаття є частиною серії статей про державний лад і устрій Болгарії
Конституція Правова система Права людини
Глава держави Президент (список) Румен Радев Віцепрезидент Іліяна Йотова
Виконавча влада Прем'єр-міністр (список) Кирил Петков Віцепрем'єр-міністри Асен Васильєв Калина Константінова Корнелія Нінова Гроздан Караджов Борислав Сандов
Законодавча влада Палати парламенту
Судова влада Конституційний суд Верховний суд
Вибори Парламентські: Президентські: Європейські: 2009 2014 2019 Політичні партії
Адміністративний поділ Області Громади
Міжнародні відносини Міжнародні організації Міністерство закордонних справ Міністр (список) Теодора Генчовська Посольства: іноземні власні в Україні Паспорт
Категорія • Інші країни
п о р

Прем'єр-міністр Болгарії (болг. Министър-председател на България) — глава уряду Болгарії.

Прем'єр-міністр обирається та звільняється з посади рішенням Народних зборів. Збори також вносять зміни до складу уряду за поданням прем'єр-міністра^[1].

Уряд Болгарії складається власне з прем'єр-міністра, віцепрем'єрів та міністрів. Прем'єр-міністр спрямовує та координує загальну політику уряду й несе за це відповідальність. Він призначає та звільняє від посад заступників міністрів. Міністри очолюють міністерства, окрім випадків, коли Народні збори не вирішать інакше, і несуть відповідальність за діяльність підпорядкованих їм міністерств^[2].

Князівство Болгарія існувало з 1878 року (після здобуття автономії від Османської імперії) до проголошення незалежності 1908 року. Главою держави був князь. У 1878–1885 роках при владі була династія Баттенбергів, а потім представники Саксен-Кобург-Готської династії. 22 вересня 1908 року князь Фердинанд I Кобург проголосив себе царем.

Представництво за політичними партіями:

#	Фото	Прізвище	Початок повноважень	Завершення повноважень	Партія	Примітки
Голова Ради міністрів 1879—1908
1		Тодор Бурмов (1834–1906)	17 липня 1879	6 грудня 1879	Консервативна партія	[3][4]
2		єпископ Климент (1841–1906)	6 грудня 1879	7 квітня 1880	Консервативна партія	[5][6]
3		Драґан Цанков (1828–1911)	7 квітня 1880	10 грудня 1880	Ліберальна партія	[7][8][9]
4		Петко Каравелов (1843–1903)	10 грудня 1880	9 травня 1881	Ліберальна партія	[10][11]
5		Казимир Ернрот (1833–1913)	9 травня 1881	13 липня 1881	Російська імператорська армія	[12][13]
Вакант (13 липня 1881 — 5 липня 1882)
6		Леонід Соболєв (1844–1913)	5 липня 1882	19 вересня 1883	Російська імператорська армія	[14][15]
7		Драґан Цанков (1828–1911) (Вдруге)	19 вересня 1883	11 липня 1884	Ліберальна партія
8		Петко Каравелов (1843–1903) (Вдруге)	11 липня 1884	21 серпня 1886	Ліберальна партія
9		митрополит Климент (1841–1906) (Вдруге)	21 серпня 1886	24 серпня 1886	Консервативна партія
10		Петко Каравелов (1843–1903) (Втретє)	24 серпня 1886	28 серпня 1886	Ліберальна партія
11		Васил Радославов (1854–1929)	28 серпня 1886	10 липня 1887	Ліберальна партія	[16][17]
12		Константин Стоїлов (1853–1901)	10 липня 1887	1 вересня 1887	Консервативна партія	[18][19]
13		Стефан Стамболов (1854–1895)	1 вересня 1887	31 травня 1894	Народно-ліберальна партія	[20]
14		Константин Стоїлов (1853–1901) (Вдруге)	31 травня 1894	30 січня 1899	Народна партія
15		Димитр Греков (1847–1901)	30 січня 1899	13 жовтня 1899	Безпартійний	[21][22]
16		Тодор Іванчов (1858–1906)	13 жовтня 1899	25 січня 1901	Безпартійний	[23]
17		Рачо Петров (1861–1942)	25 січня 1901	5 березня 1901	Безпартійний	[24][25]
18		Петко Каравелов (1843–1903) (Вчетверте)	5 березня 1901	4 січня 1902	Демократична партія
19		Стоян Данев (1858–1949)	4 січня 1902	19 травня 1903	Прогресивна ліберальна партія	[26]
20		Рачо Петров (1861–1942) (Вдруге)	19 травня 1903	5 листопада 1906	Безпартійний
21		Димитр Петков (1858–1907)	5 листопада 1906	11 березня 1907	Народно-ліберальна партія	[27]
22		Димитр Станчов (1863–1940) (в. о.)	12 березня 1907	16 березня 1907	Безпартійний	[28]
23		Петр Гудев (1863–1932)	16 березня 1907	29 січня 1908	Народно-ліберальна партія	[29]
24		Александр Малинов (1867–1938)	29 січня 1908	5 жовтня 1908	Демократична партія	[28]

Третє Болгарське царство існувало у період від проголошення незалежності 1908 року до ліквідації монархії 1946 року. Відповідно до Тирновської конституції, держава була конституційною монархією, главою якої був цар. Також передбачалось колективне регентство у разі недієздатності царя. Такий прецедент стався за часів малолітства царя Симеона II.

Представництво за політичними партіями:

#	Фото	Ім'я	Початок повноважень	Завершення повноважень	Партія	Примітки
Голова Ради міністрів 1908—1946
24		Александр Малинов (1867–1938)	5 жовтня 1908	29 березня 1911	Демократична партія
25		Іван Гешов (1849–1924)	29 березня 1911	14 червня 1913	Народна партія	[30]
26		Стоян Данев (1858–1949) (Вдруге)	14 червня 1913	17 липня 1913	Прогресивна ліберальна партія
27		Васил Радославов (1854–1929) (Вдруге)	17 липня 1913	21 червня 1918	Ліберальна партія
28		Александр Малинов (1867–1938) (Вдруге)	21 червня 1918	28 листопада 1918	Демократична партія
29		Теодор Теодоров (1859–1924)	28 листопада 1918	6 жовтня 1919	Народна партія	[31]
30		Александр Стамболійський (1879–1923)	6 жовтня 1919	9 червня 1923	Болгарський землеробський народний союз	[32][33]
31		Александр Цанков (1879–1959)	9 червня 1923	4 січня 1926	Демократична змова	[28]
32		Андрій Ляпчев (1866–1933)	4 січня 1926	29 червня 1931	Демократична змова	[34]
33		Александр Малинов (1867–1938) (Втретє)	29 червня 1931	12 жовтня 1931	Демократична партія
34		Нікола Мушанов (1872–1951)	12 жовтня 1931	19 травня 1934	Демократична партія	[35][28]
35		Кімон Георгієв (1882–1969)	19 травня 1934	22 січня 1935	Безпартійний	[36][37]
36		Пенчо Златев (1881–1948)	22 січня 1935	21 квітня 1935	Безпартійний	[28]
37		Андрей Тошев (1867–1944)	21 квітня 1935	23 листопада 1935	Безпартійний	[28]
38		Георгій Кесеіванов (1884–1960)	23 листопада 1935	16 лютого 1940	Безпартійний	[38]
39		Богдан Філов (1883–1945)	16 лютого 1940	9 вересня 1943	Безпартійний	[39]
-		Петр Габровський (1898–1947) (в. о.)	9 вересня 1943	14 вересня 1943	Безпартійний	[28]
40		Добри Божилов (1884–1945)	14 вересня 1943	1 червня 1944	Безпартійний	[40]
41		Іван Багрянов (1891–1945)	1 червня 1944	2 вересня 1944	Безпартійний	[41][28]
42		Константин Муравієв (1893–1965)	2 вересня 1944	9 вересня 1944	Болгарський землеробський народний союз	[28]
43		Кімон Георгієв (1882–1969) (Вдруге)	9 вересня 1944	23 листопада 1946	Звено

Народна Республіка Болгарія — офіційна назва Болгарської республіки у 1946–1990 роках, коли вона перебувала під владою Болгарської комуністичної партії (БКП). Тоді Болгарія була членом Варшавського блоку та РЕВ. Водночас у країні існувала посада президента, хоча фактично керував генеральний секретар ЦК БКП. Голова Ради міністрів вважався третьою особою в країні.

Представництво за політичними партіями:

#	Фото	Ім'я	Початок повноважень	Завершення повноважень	Партія	Примітки
Голова Ради міністрів 1946—1990
44		Георгій Димитров (1882–1949)	23 листопада 1946	2 липня 1949	Болгарська комуністична партія	[42]
45		Васил Коларов (1877–1950)	2 липня 1949	23 січня 1950	Болгарська комуністична партія	[43][44]
46		Вилко Червенков (1900–1980)	3 лютого 1950	17 квітня 1956	Болгарська комуністична партія	[45]
47		Антон Югов (1904–1991)	17 квітня 1956	19 листопада 1962	Болгарська комуністична партія	[28]
48		Тодор Живков (1911–1998)	19 листопада 1962	7 липня 1971	Болгарська комуністична партія	[46]
49		Станко Тодоров (1920–1996)	7 липня 1971	16 червня 1981	Болгарська комуністична партія	[47][48]
50		Гриша Філіпов (1919–1994)	16 червня 1981	21 березня 1986	Болгарська комуністична партія	[28]
51		Георгій Атанасов (нар. 1933)	21 березня 1986	3 лютого 1990	Болгарська комуністична партія	[28]
52		Андрій Луканов (1938–1996)	3 лютого 1990	7 грудня 1990	Болгарська соціалістична партія	[49]

Станко Тодоров займав пост голови Ради міністрів упродовж неповних десяти років поспіль. На теперішній час це є рекордом для посади голови уряду в Болгарії.

Відповідно до чинної конституції, прем'єр-міністр є головою уряду Болгарії, призначається та звільняється з посади відповідним рішенням Народних зборів.

Представництво за політичними партіями:

#	Фото	Ім'я	Початок повноважень	Завершення повноважень	Партія	Примітки
Голова Ради міністрів 1990—1991
53		Димитр Попов (нар. 1927)	7 грудня 1990	8 листопада 1991	Безпартійний	[28]
Прем'єр-міністр з 1991
54		Філіп Димитров (нар. 1955)	8 листопада 1991	30 грудня 1992	Союз демократичних сил	[50][51]
55		Любен Беров (1925–2006)	30 грудня 1992	17 жовтня 1994	Безпартійний	[28]
56		Ренета Інджова (нар. 1953) (в. о.)	17 жовтня 1994	25 січня 1995	Безпартійний	[52][28]
57		Жан Виденов (нар. 1959)	25 січня 1995	13 лютого 1997	Болгарська соціалістична партія	[53]
58		Стефан Софіянський (нар. 1951) (в. о.)	13 лютого 1997	21 травня 1997	Союз демократичних сил	[54][55]
59		Іван Костов (нар. 1949)	21 травня 1997	24 липня 2001	Союз демократичних сил	[56][57]
60		Симеон Саксен-Кобург-Готський (нар. 1937)	24 липня 2001	17 серпня 2005	Національний рух «Симеон II»	[58][59]
61		Сергій Станішев (нар. 1966)	17 серпня 2005	27 липня 2009	Болгарська соціалістична партія	[60][61]
62		Бойко Борисов (нар. 1959)	27 липня 2009	20 лютого 2013	ГЕРБ	[62][63]
63		Марін Райков (нар. 1960) (в.о.)	13 березня 2013	29 травня 2013	Безпартійний
64		Пламен Орешарські (нар. 1960)	29 травня 2013	6 серпня 2014	Безпартійний	[64]
65		Георгі Блізнашкі (нар. 1956)	6 серпня 2014	6 листопада 2014	Безпартійний
66		Бойко Борисов (нар. 1959)	6 листопада 2014	27 січня 2017	ГЕРБ
67		Огнян Герджиков (нар. 1946)	27 січня 2017	4 травня 2017	Безпартійний
68		Бойко Борисов (нар. 1959)	4 травня 2017	12 травня 2021	ГЄРБ
69		Стефан Янев (нар. 1960)	12 травня 2021	13 грудня 2021	Безпартійний
70		Кирил Петков (нар. 1980)	13 грудня 2021	2 серпня 2022	Продовжуємо зміни	[65]
71		Гилиб Донев (нар. 1967)	2 серпня 2022	6 червня 2023	Безпартійний	[66]
72		Николай Денков (нар. 1962)	6 червня 2023		Продовжуємо зміни	[67]

Нині Ренета Інджова — єдина жінка, яка колись очолювала уряд Болгарії.

• Прем’єр-міністри Болгарії (російською) . presidents.h1.ru. Архів оригіналу за 25 жовтня 2011. Процитовано 25 вересня 2012.

Цей список належить до вибраних списків української Вікіпедії.