Захарівка (селище)

селище Захарівка
Парк у центрі селища
Країна	Україна
Область	Одеська область
Район	Роздільнянський район
Тер. громада	Захарівська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA51140070010053225
Облікова картка	Захарівка (селище)
Основні дані
Засновано	1791
Колишня назва	Фрунзівка
Статус	із 2024 року
Площа	7,60 км²
Населення	▼ 5142 (01.01.2022)[1]
Густота	680,8 осіб/км²;
Поштовий індекс	66702
Телефонний код	+380 4860
Географічні координати	47°19′52″ пн. ш. 29°45′16″ сх. д. / 47.33111° пн. ш. 29.75444° сх. д. / 47.33111; 29.75444
Водойма	р. Кучурган, р. Великий Канай
Відстань
Найближча залізнична станція:	Затишшя
До станції:	12 км
До райцентру:
- фізична:	58 км
- автошляхами:	72 км
До обл. центру:
- фізична:	120 км
- автошляхами:	140 км
Селищна влада
Адреса	66700, Одеська обл., Роздільнянський р-н, смт Захарівка, вул. Одеська, 59
Карта
Захарівка
Захарівка
Захарівка у Вікісховищі

Захарівка (у 1927—2016 — Фрунзівка) — селище в Роздільнянському районі Одеської області України. Адміністративний центр Захарівської селищної громади.

До 25 жовтня 2020 року селище було адміністративним центром Захарівського району, який був ліквідований^[2].

Територія сучасного селища Захарівка містить також колишні села Адамівка, Баєрове, Катеринівка, Латівка.

Через Захарівку проходять автодороги Р33, Т 1614,та бере початок О162544.

Поблизу селища створено ландшафтний заказник місцевого значення Шептереди.

На території Захарівки і поблизу неї виявлено рештки поселення епохи мезоліту (13 тис. років тому) та великий могильник черняхівської культури (III—VI століття н. е.).

У 1798 році в Захарівці було 78 дворів і мешкало 249 осіб.

В Захар'їці, яка в 1843 році стала волосним центром Тираспольського повіту Херсонської губернії і одержала статус містечка, відбувалися ярмарки, щотижня збиралися великі базари. Вигідне географічне розташування — на шляху між Одесою і Балтою, по якому йшли хлібні вантажі з степових районів до чорноморського порту,— сприяло перетворенню Захар'ївки в один із значних центрів торгівлі хлібом. Поряд з торгівлею в містечку розвивалося ремесло — ковальське, кравецьке, шорне, шапкове тощо. Наприкінці XIX століття тут працювали 21 кравець, 12 шевців, 12 теслярів, 8 ковалів. Переважну частину ремісників, так само як і дрібних торговців, становили євреї. Єврейське населення Захар'ївки в кінці XIX — на початку XX століть становило половину її мешканців.

Станом на 1886 рік у містечку Захарівка, центрі Захар'ївської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, мешкало 702 особи, налічувалось 127 дворових господарств, існували станова квартира 3-го стану, православна церква на честь Святого Пророка Захарії, збудована 1794-го року^[3], 2 єврейські синагоги, школа, земська станція, 6 лавок, заїзд, харчевня та винний склад, відбувався щорічний ярмарок та базари кожної другої неділі місяця^[4]. За 9 верст — залізнична станція, трактир. За 12 верст — молитовний будинок. За 16 верст — залізнична станція. У селі Адамівка мешкало 50 осіб, налічувалось 12 дворових господарств, існували паровий млин та цегельний завод. У селі Катеринівка мешкало 32 особи, налічувалось 7 дворових господарств, існував винний склад.

Близько 400 жителів Захарівки були мобілізовані на фронти Першої світової війни. Близько 100 з них загинули.

Впродовж німецько-радянської війни понад 1000 жителів Захарівки було призвано до лав Червоної Армії. 283 з них загинули. Понад 200 осіб нагороджено орденами та медалями.

З 1963 року — селище міського типу.

За переписом 2001 року населення склало 5111 осіб.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[5]

7 листопада 1927 року, в десяту річницю більшовицької революції Захарівку було переіменовано на Фрунзівку, на честь радянського державного та військового діяча Фрунзе Михайла Васильовича, батько якого народився та жив тут тривалий час.

Згідно з законом «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки» смт Фрунзівка внесене до переліку населених пунктів, які підлягають перейменуванню^[6].

19 травня 2016 року Захарівці було повернено її історичну назву.

• Іванов Павло Андрійович (1860—прибл. 1918) — історик, вивчав історію українських земель у період Середньовіччя.
• Маркус Олександр Семенович (нар. 1932) — молдавський та ізраїльський математим, професор Університету імені Бен-Гуріона у Негеві (Беер-Шева).
• Орлик Олександр Іванович (1983—2014) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Євдокименко Валерій Кирилович — Доктор економічних наук, професор. Громадсько-політичний діяч. Народився 04.02.1939 р. у с. Фрунзівка, Одеська область. Закінчив Львівський лісотехнічний інститут (1961), з відзнакою — Академію суспільних наук у Москві (1976). З 1961 р. працював на Чернівецькому деревообробному комбінаті, де пройшов шлях від майстра цеху до голови правління ВАТ. Працював першим секретарем Чернівецького міськкому партії, на керівних посадах у Чернівецькому облвиконкому та облдержадміністрації. У 1976 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Ефективність об'єднань в промисловості та шляхи її підвищення»; у 1997 р. — докторську дисертацію на тему: «Регіональна політика розвитку туризму. Методологія формування, механізм реалізації». З 1998 р. — завідувач кафедри міжнародної економіки та економіки підприємства в Чернівецькому національному університеті ім. Юрія Федьковича. Юхим Гусар.

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Одеська область)

• Захарівка [Архівовано 13 червня 2021 у Wayback Machine.] (Фрунзівка [Архівовано 13 червня 2021 у Wayback Machine.]) // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
• Фрунзівка // Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.

Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.