Ro-16
Історія | |
---|---|
Японія | |
Назва: | Ro-16 (呂号第十六潜水艦) «Підводний човен №37» (第三十七潜水艦) |
Будівник: | корабельня ВМФ у Куре |
Закладений: | 18 листопада 1920 |
Спуск на воду: | 21 квітня 1921 |
Отриманий: | 29 квітня 1922 |
Знятий: | 1 вересня 1933 |
Доля: | корпус переданий школі цивільного мореплавання в Юге |
Основні характеристики | |
Клас і тип: | Підводний човен типу Kaichū III (тип Ro-16) |
Водотоннажність: | 740/772 (стандартне/повне над водою), 997 (при зануренні) |
Довжина: | 70,1 м |
Ширина: | 6,1 м |
Осадка: | 3,7 м |
Двигуни: | 2 дизелі Sulzer загальною потужністю 2900 к.с. 2 електромотори загальною потужністю 1200 к.с. |
Швидкість: | 16,5 вузла (над водою), 8,5 вузла (при зануренні) |
Дальність плавання: | 6000 миль при швидкості 10 вузлів (над водою) |
Максимальна глибина: | 45,7 м |
Екіпаж: | 46 |
Озброєння: | 6 × 450-мм торпедних апаратів (4 носові, 2 зовнішні), 10 торпед 1 80-мм гармата / 28 калібрів |
Ro-16 (呂号第十六潜水艦) — підводний човен Імперського флоту Японії. До введення в Японії в першій половині 1920-х років нової системи найменування підводних човнів мав назву «Підводний човен № 37» (第三十七潜水艦).
«Підводний човен № 37» став першим у типі Kaichū III, який створили шляхом модифікації Kaichū II. Єдиною серйозною відмінністю в порівнянні з попереднім типом була збільшена в півтора раза максимальна глибина занурення.
По завершенні «Підводний човен № 7» класифікували як належний до 2-го класу та включили до складу 15-ї дивізії підводних човнів, яка належала до військово-морського округу Куре.
1 листопада 1924-го «Підводний човен № 37» перейменували на Ro-16.
1 вересня 1933-го Ro-16 виключили зі списків ВМФ, а наступного року корпус передали для використання школі цивільного мореплавання в Юге (префектура Ехіме).[1]