Правило добутку — характерна властивість диференціальних операторів, також відома як тотожність Лейбніца.
Найважливішим і найпростішим прикладом є диференціювання функцій дійсної змінної. Якщо — дві диференційовні функції, то:
Подібна формула справедлива і для голоморфних функцій комплексної змінної.
Окрім аналізу диференціальні оператори часто виникають в диференціальній геометрії, абстрактній алгебрі, теорії груп Лі.
Нехай , і функції f, g — диференційовні в точці x. Тоді з властивостей границь одержуються наступні рівності, які доводять правило добутку для функцій дійсної змінної:
-
- .
- Нехай — деякі k елементів на яких діє оператор диференціювання (наприклад функції дійсної змінної диференційовні в певній точці для прикладу звичайної похідної). Тоді за допомогою математичної індукції правило добутку можна узагальнити для випадку добутку 'k' елементів:
- Позначивши і т. д. для оператора справедлива формула аналогічна до формули бінома Ньютона:
- Для випадку добутку багатьох елементів справедлива формула аналогічна до формули мультинома:
- Формули для похідних добутку функцій можна узагальнити на випадок функцій багатьох змінних. Нехай і є дійсними функціями n дійсних змінних, диференційовними необхідну кількість разів по різних змінних, і за означенням Тоді
- Означення біноміальних коефіцієнтів, факторіалів для мультиіндексів дано у статті Мультиіндекс.
- Операція на градуйованій алгебрі задовольняє градуйованій тотожності Лейбніца, якщо для будь-яких ,
- де — множення в . Більшість диференціювань на алгебрі диференціальних форм задовольняє цій тотожності.