Ряд — в математиці, це операція додавання нескінченної кількості величин, послідовно одна за одною, починаючи із заданої величини.
Для кожного ряду зазвичай розглядають послідовності часткових сум (ряду) та елементів (ряду).
Розглядаються числові ряди двох видів:
Важливіше питання дослідження числових рядів — це збіжність числових рядів. Числові ряди застосовуються як система наближень до чисел. Узагальненням поняття ряду є поняття подвійного ряду [ru] .
Тривалий час, думка про те, що така потенційно нескінченна сума може мати скінченний результат, математиками і філософами розглядалася як парадокс . Цей парадокс було вирішено з виникненням поняття границі під час 19-го століття. Парадокс Зенона про Ахілла та черепаху ілюструє цю контрінтуїтивну властивість скінченних рядів: Ахілл біжить услід за черепахою, але коли він наздоганяє черепаху на початку гонки, вона вже досягає другої позиції; коли він досягає другої позиції черепахи, вона буде вже на третій позиції, і так далі. Зенон розрахував, що Ахілл ніколи не зможе досягнути черепаху, і що таким робом такого моменту не існує. Зенон розділив цю гонку на нескінченно велику кількість частин гонки, кожна з яких займає скінченну частину часу, так, що загальний час, за який Ахілл добіжить до черепахи, заданий рядом. Вирішенням цього парадоксу є те, що, хоча ряд має нескінченно велику кількість елементів, він має скінченну суму, яка і є тим часом, за який Ахілл наздожене та впіймає черепаху.
У сучасній термінології, будь-яка (впорядкована) нескінченна послідовність ( a 1 , a 2 , a 3 , … ) {\displaystyle (a_{1},a_{2},a_{3},\ldots )} з термів (що можуть бути числами , функціями , або будь-чого, що може додаватися) визначає ряд, який є операцією додавання a i {\displaystyle a_{i}} між собою. Аби підкреслити те, що існує нескінченна кількість термів, ряд може називатися нескінченним рядом . Такий ряд записується у вигляді такого математичного виразу:
a 1 + a 2 + ⋯ + a n + ⋯ = ∑ n = 1 ∞ a n {\displaystyle a_{1}+a_{2}+\cdots +a_{n}+\cdots =\sum _{n=1}^{\infty }a_{n}} . Загалом поняття ряду виникло з поняття кільця , що часто є полем R {\displaystyle \mathbb {R} } дійсних чисел або полем C {\displaystyle \mathbb {C} } комплексних чисел . У такому разі множина всіх рядів сама собою є кільцем (або навіть асоціативною алгеброю), у якій операція додавання визначає додавання рядів поелементно, терм за термом, а множення є операцією добутку Коші .
Нехай { a i } i = 1 ∞ {\displaystyle \{a_{i}\}_{i=1}^{\infty }} — послідовність ; розглянемо також послідовність
{ s n } n = 1 ∞ , {\displaystyle \{s_{n}\}_{n=1}^{\infty },} кожен елемент якої є n-тою частковою сумою членів початкової послідовності s n = a 1 + a 2 + ⋯ + a n = ∑ i = 1 n a i . {\displaystyle s_{n}=a_{1}+a_{2}+\cdots +a_{n}=\sum _{i=1}^{n}a_{i}.} Рядом називається сукупність цих двох послідовностей. Позначається:
∑ i = 1 ∞ a i . {\displaystyle \sum _{i=1}^{\infty }a_{i}.} Тоді, за визначенням:
Числовий ряд збігається , якщо збігається послідовність його часткових сум; Числовий ряд розбігається , якщо розбігається послідовність його часткових сум; Числовий ряд збігається абсолютно , якщо збігається ряд з модулів його членів. Якщо числовий ряд збігається, то границя S {\displaystyle S} послідовності його часткових сум має назву суми ряду:
S = ∑ i = 1 ∞ a i , {\displaystyle S=\sum _{i=1}^{\infty }a_{i},} Теорема 01 Якщо числовий ряд
∑ n = 1 ∞ a n {\displaystyle \sum _{n=1}^{\infty }a_{n}} збігається, то кінцевий член ряду
a n → 0 {\displaystyle a_{n}\rightarrow 0} , n → ∞ {\displaystyle n\rightarrow \infty } Доведення. ⊳ {\displaystyle \vartriangleright } Дійсно, оскільки a n = S n − S n − 1 {\displaystyle a_{n}=S_{n}-S_{n-1}} , n ⩾ 2 {\displaystyle n\geqslant 2} та S n → S ∈ R {\displaystyle S_{n}\rightarrow S\in \mathbb {R} } , n → ∞ {\displaystyle n\rightarrow \infty } , то a n → S − S = 0 {\displaystyle a_{n}\rightarrow S-S=0} , n → ∞ {\displaystyle n\rightarrow \infty } . ⊲ {\displaystyle \vartriangleleft }
Теорема 02 Якщо числовий ряд
∑ n = 1 ∞ a n {\displaystyle \sum _{n=1}^{\infty }a_{n}} збігається, то залишок ряду
a n + 1 + a n + 2 + ⋯ + a 2 n → 0 {\displaystyle a_{n+1}+a_{n+2}+\cdots +a_{2n}\rightarrow 0} , n → ∞ {\displaystyle n\rightarrow \infty } Доведення. ⊳ {\displaystyle \vartriangleright } Розглянемо a n + 1 + a n + 2 + ⋯ + a 2 n = S 2 n − S n → S − S = 0 {\displaystyle a_{n+1}+a_{n+2}+\cdots +a_{2n}=S_{2n}-S_{n}\rightarrow S-S=0} , n → ∞ {\displaystyle n\rightarrow \infty } . ⊲ {\displaystyle \vartriangleleft }
Теореми 01 та 02 дають необхідні умови збіжності ряду (1).
Для того щоб ряд (1) збігався, необхідно і достатньо, щоб
∀ ε > 0 ∃ N ∈ N ∀ n ⩾ N ∀ p ∈ N : | a n + 1 + a n + 2 + ⋯ + a n + p | < ε {\displaystyle \forall \varepsilon >0\;\exists N\in \mathbb {N} \;\forall n\geqslant N\;\forall p\in \mathbb {N} \colon \quad |a_{n+1}+a_{n+2}+\cdots +a_{n+p}|<\varepsilon } . ⊳ {\displaystyle \vartriangleright } Цей критерій являє собою критерій Коші для числовой послідовності { S n : n ⩾ 1 } {\displaystyle \{S_{n}\colon n\geqslant 1\}} . ⊲ {\displaystyle \vartriangleleft }
Ряд з дійсних чисел збігається абсолютно тоді й тільки тоді, коли збігаються обидва ряди: ряд з додатних його членів і ряд з від'ємних членів.
Нехай задано два збіжні ряди a = ∑ n = 0 ∞ a n {\displaystyle a=\sum _{n=0}^{\infty }a_{n}} та b = ∑ n = 0 ∞ b n {\displaystyle b=\sum _{n=0}^{\infty }b_{n}} . Тоді:
Їхньою сумою називається ряд ∑ n = 0 ∞ ( a n + b n ) {\displaystyle \sum _{n=0}^{\infty }(a_{n}+b_{n})} і його сама рівна a + b {\displaystyle a+b} . Їхнім добутком за Коші називається ряд ∑ c n {\displaystyle \sum c_{n}} , де c n = ∑ k = 0 n a k b n − k {\displaystyle c_{n}=\sum _{k=0}^{n}a_{k}b_{n-k}} Якщо обидва ряди збігаються абсолютно, то добуток рядів збігається.
Приклад 01. Ряди
1 + 1 + 1 + ⋯ + 1 + ⋯ {\displaystyle 1+1+1+\cdots +1+\cdots } 1 − 1 + 1 − ⋯ + ( − 1 ) n + 1 + ⋯ {\displaystyle 1-1+1-\cdots +(-1)^{n+1}+\cdots } є розбіжними згідно з теоремою 01. Дійсно, a n = 1 ↛ 0 {\displaystyle a_{n}=1\nrightarrow 0} , n → ∞ {\displaystyle n\rightarrow \infty } у випадку ряду (1) та a n = ( − 1 ) n + 1 ↛ 0 {\displaystyle a_{n}=(-1)^{n+1}\nrightarrow 0} у випадку ряду (2).
Приклад 02. Доведемо, що
1 1 ⋅ 2 + 1 2 ⋅ 3 + 1 3 ⋅ 4 + ⋯ + 1 n ( n + 1 ) + ⋯ = 1 {\displaystyle {\frac {1}{1\cdot 2}}+{\frac {1}{2\cdot 3}}+{\frac {1}{3\cdot 4}}+\cdots +{\frac {1}{n(n+1)}}+\cdots =1}
⊳ {\displaystyle \vartriangleright } Дійсно, для n ⩾ 1 {\displaystyle n\geqslant 1}
S n = 1 1 ⋅ 2 + 1 2 ⋅ 3 + 1 3 ⋅ 4 + ⋯ + 1 n ( n + 1 ) = ( 1 − 1 2 ) + ( 1 2 − 1 3 ) + ( 1 3 − 1 4 ) + ⋯ + ( 1 n − 1 n + 1 ) = 1 − 1 n + 1 {\displaystyle S_{n}={\frac {1}{1\cdot 2}}+{\frac {1}{2\cdot 3}}+{\frac {1}{3\cdot 4}}+\cdots +{\frac {1}{n(n+1)}}=(1-{\frac {1}{2}})+({\frac {1}{2}}-{\frac {1}{3}})+({\frac {1}{3}}-{\frac {1}{4}})+\cdots +({\frac {1}{n}}-{\frac {1}{n+1}})=1-{\frac {1}{n+1}}} .
Отже, S n → 1 {\displaystyle S_{n}\rightarrow 1} , n → ∞ {\displaystyle n\rightarrow \infty } . ⊲ {\displaystyle \vartriangleleft }
Геометричний ряд — це такий ряд, ц якому кожен наступний елемент утворений множенням попереднього на стале число (що зветься сталим відношенням ряду ). Наприклад: 1 + 1 2 + 1 4 + 1 8 + 1 16 + ⋯ = ∑ n = 0 ∞ 1 2 n . {\displaystyle 1+{1 \over 2}+{1 \over 4}+{1 \over 8}+{1 \over 16}+\cdots =\sum _{n=0}^{\infty }{1 \over 2^{n}}.} Загалом геометричний ряд ∑ n = 0 ∞ z n = 1 1 − z {\displaystyle \sum _{n=0}^{\infty }z^{n}={\frac {1}{1-z}}} збігається тоді й тільки тоді, коли | z | < 1 {\textstyle |z|<1} . 3 + 5 2 + 7 4 + 9 8 + 11 16 + ⋯ = ∑ n = 0 ∞ ( 3 + 2 n ) 2 n . {\displaystyle 3+{5 \over 2}+{7 \over 4}+{9 \over 8}+{11 \over 16}+\cdots =\sum _{n=0}^{\infty }{(3+2n) \over 2^{n}}.} 1 + 1 2 + 1 3 + 1 4 + 1 5 + ⋯ = ∑ n = 1 ∞ 1 n . {\displaystyle 1+{1 \over 2}+{1 \over 3}+{1 \over 4}+{1 \over 5}+\cdots =\sum _{n=1}^{\infty }{1 \over n}.} Гармонічні ряди є розбіжними , оскільки за теоремою 02 S 2 n − S n = 1 n + 1 + 1 n + 2 + ⋯ + 1 2 n ⩾ n 1 2 n = 1 2 {\displaystyle S_{2n}-S_{n}={\frac {1}{n+1}}+{\frac {1}{n+2}}+\cdots +{\frac {1}{2n}}\geqslant n{\frac {1}{2n}}={\frac {1}{2}}} . Знакозмінний ряд — це ряд, у якому елементи можуть змінювати свій знак. У таких рядах доданки є як додатні, так і від'ємні. Наприклад: 1 − 1 2 + 1 3 − 1 4 + 1 5 − ⋯ = ∑ n = 1 ∞ ( − 1 ) n − 1 n = ln ( 2 ) {\displaystyle 1-{1 \over 2}+{1 \over 3}-{1 \over 4}+{1 \over 5}-\cdots =\sum _{n=1}^{\infty }{\left(-1\right)^{n-1} \over n}=\ln(2)\quad } (знакозмінний гармонічний ряд) і
− 1 + 1 3 − 1 5 + 1 7 − 1 9 + ⋯ = ∑ n = 1 ∞ ( − 1 ) n 2 n − 1 = − π 4 {\displaystyle -1+{\frac {1}{3}}-{\frac {1}{5}}+{\frac {1}{7}}-{\frac {1}{9}}+\cdots =\sum _{n=1}^{\infty }{\frac {\left(-1\right)^{n}}{2n-1}}=-{\frac {\pi }{4}}} Узагальнений гармонічний ряд або p -ряд: ∑ n = 1 ∞ 1 n p {\displaystyle \sum _{n=1}^{\infty }{\frac {1}{n^{p}}}} збігається, коли p > 1, і є розбіжним, коли p ≤ 1. Функція відносно p , що є сумою цього ряду є дзета-функцією Рімана . ∑ n = 1 ∞ ( b n − b n + 1 ) {\displaystyle \sum _{n=1}^{\infty }(b_{n}-b_{n+1})} збігається, якщо послідовність b n збігається до границі L , притому як n прямує до нескінченності. Значення ряду тоді дорівнюватиме b 1 − L . Апроксимація числа π за допомогою ряду
∑ n = 1 ∞ 1 n 2 = 1 1 2 + 1 2 2 + 1 3 2 + 1 4 2 + ⋯ = π 2 6 {\displaystyle \sum _{n=1}^{\infty }{\frac {1}{n^{2}}}={\frac {1}{1^{2}}}+{\frac {1}{2^{2}}}+{\frac {1}{3^{2}}}+{\frac {1}{4^{2}}}+\cdots ={\frac {\pi ^{2}}{6}}} ∑ n = 1 ∞ ( − 1 ) n + 1 ( 4 ) 2 n − 1 = 4 1 − 4 3 + 4 5 − 4 7 + 4 9 − 4 11 + 4 13 − ⋯ = π {\displaystyle \sum _{n=1}^{\infty }{\frac {(-1)^{n+1}(4)}{2n-1}}={\frac {4}{1}}-{\frac {4}{3}}+{\frac {4}{5}}-{\frac {4}{7}}+{\frac {4}{9}}-{\frac {4}{11}}+{\frac {4}{13}}-\cdots =\pi } ∑ n = 1 ∞ ( − 1 ) n + 1 n = ln 2 {\displaystyle \sum _{n=1}^{\infty }{\frac {(-1)^{n+1}}{n}}=\ln 2} ∑ n = 0 ∞ 1 ( 2 n + 1 ) ( 2 n + 2 ) = ln 2 {\displaystyle \sum _{n=0}^{\infty }{\frac {1}{(2n+1)(2n+2)}}=\ln 2} ∑ n = 0 ∞ ( − 1 ) n ( n + 1 ) ( n + 2 ) = 2 ln ( 2 ) − 1 {\displaystyle \sum _{n=0}^{\infty }{\frac {(-1)^{n}}{(n+1)(n+2)}}=2\ln(2)-1} ∑ n = 1 ∞ 1 n ( 4 n 2 − 1 ) = 2 ln ( 2 ) − 1 {\displaystyle \sum _{n=1}^{\infty }{\frac {1}{n(4n^{2}-1)}}=2\ln(2)-1} ∑ n = 1 ∞ 1 2 n n = ln 2 {\displaystyle \sum _{n=1}^{\infty }{\frac {1}{2^{n}n}}=\ln 2} ∑ n = 1 ∞ ( 1 3 n + 1 4 n ) 1 n = ln 2 {\displaystyle \sum _{n=1}^{\infty }\left({\frac {1}{3^{n}}}+{\frac {1}{4^{n}}}\right){\frac {1}{n}}=\ln 2} ∑ n = 1 ∞ 1 2 n ( 2 n − 1 ) = ln 2 {\displaystyle \sum _{n=1}^{\infty }{\frac {1}{2n(2n-1)}}=\ln 2} ∑ n = 0 ∞ ( − 1 ) n n ! = 1 − 1 1 ! + 1 2 ! − 1 3 ! + ⋯ = 1 e {\displaystyle \sum _{n=0}^{\infty }{\frac {(-1)^{n}}{n!}}=1-{\frac {1}{1!}}+{\frac {1}{2!}}-{\frac {1}{3!}}+\cdots ={\frac {1}{e}}} ∑ n = 0 ∞ 1 n ! = 1 0 ! + 1 1 ! + 1 2 ! + 1 3 ! + 1 4 ! + ⋯ = e {\displaystyle \sum _{n=0}^{\infty }{\frac {1}{n!}}={\frac {1}{0!}}+{\frac {1}{1!}}+{\frac {1}{2!}}+{\frac {1}{3!}}+{\frac {1}{4!}}+\cdots =e}