Ерімантський вепр

Частина серії статей на тему:
Давньогрецька міфологія
Скульптура ерімантського вепра в Берліні
Божества Первісні Хтонічні Німфи Морські Титани Олімпійські
Герої Амфітріон Аргос Аталанта Ахіллес і Гектор Троянська війна Беллерофонт Едіп Еней «Енеїда» Геракл Подвиги Гіппомен Золоте яблуко Дедал Ікар Лабіринт Кадм Фіви Мелеагр Нарцис Нарцисизм Одіссей «Одіссея» Орфей Орфізм Отрера Амазонки Пейрітой Кентавромахія Пелоп Олімпійські ігри Персей Тесей Триптолем Елевсінські містерії Ясон і аргонавти Золоте руно
Істоти Агдістіс Алікорн Балій і Ксанф Гарпії Келено Подарга Гіганти Алоей Антей Даміс Енкелад Клітій Гіпокамп Гекатонхейри Бріарей Гелло Геріон Дактилі Дейм Демогоргон Дракони і дракайни Дельфіна Єхидна Ладон Піфон Евріном Ерімантський і калідонський вепри Кентаври Букентавр Дексамен Іхтіокентаври Онокентавр Кери Керинейська лань Коні Діомеда Критський бик Лелап Лернейська гідра Мойри Мінотавр Немейський лев Ортр Пегас Сатири Сирени Скілла і Харібда Стімфалійські птахи Сфінкс Тевмесська лисиця Тифон Фенікс Форкіди Геспериди, Граї і Горгони Медуза Химера Цербер Циклопи Поліфем Стероп
Інше Релігія в Стародавній Греції Мікенські боги
Категорія • Портал • Портал
п о р

Ерімантский кабан — в давньогрецькій міфології величезний кабан, що жив на горі Ерімант і спустошував околиці міста Псофіса. Мікенський цар Еврісфей велів Гераклу (Геркулесу) перемогти ерімантського кабана і привести його живим, що стало його третім або четвертим подвигом.

За те, що син Аполлона Ерімант підглядав за Афродітою коли вона купалася, богиня осліпила Еріманта. Аполлон за це помстився Афродіті, перетворився на вепра і вбив її коханого Адоніса. Гора, присвячена Артеміді, де це відбулося, була названа на честь Еріманта, але лишилася священним місцем Афродіти^[1].

У дорозі до Псофісу Геракл відвідав місцевість Фолою, де вбив жорстокого розбійника Савра і зупинився у кентавра Фола, що жив у горах. Геракл нагадав, що саме там Діоніс чотири покоління тому залишив глек вина^[2]. Коли Фол, на знак шани, відкрив перед героєм глек, запах вина рознісся далеко на всю округу, і його відчули інші кентаври. Вони розлютилися, адже посудина з вином належала всім кентаврам, а не одному Фолу, і взявши довбні та сокири, увірвалися до печери, де відбувалася трапеза. Геракл відбив напад і змусив кентаврів тікати, переслідуванню їх завадила богиня хмар Нефела, наславши дощ, від якого тятива Гераклового лука ослабла, а земля перетворилася на багнюку. Однак герой все ж зумів застрелити кількох, а решта сховалися у печері свого царя Хірона, друга Геракла^[3].

Випущена стріла випадково потрапила в коліно Хірону. Геракл витягнув її, а Хірон став готувати ліки, але стріла була змащена отрутою гідри, смертельною для всього живого. Бувши безсмертним, Хірон був приречений тепер вічно зазнавати болю, що його завдає отрута. Пізніше він позбувся страждань, обмінявши своє безсмертя на повернення титана Прометея з Аїду^[4].

Решта кентаврів розбіглися, а Фол, ховаючи своїх убитих Гераклом родичів, вийняв отруйну стрілу, яка випала з його рук і пронизала ногу Фола. Кентавр вмить помер від рани, а Геракл поховав його з почестями, назвавши на честь ненавмисно убитого друга гору^[5].

Геракл врешті взявся за лови Еримантського вепра, якого вигнав гучним криком із зарослів і, вискочивши йому на спину, зв'язав ланцюгами. Герой поніс вепра в Мікени, але дорогою довідався про збори аргонавтів у похід. Він скинув зв'язаного вепра на площі та, не чекаючи подальших завдань Еврістея, пішов приєднуватися до аргонавтів, з якими недовго брав участь у їхній подорожі. Ікла вепра пізніше зберігалися в храмі Аполлона в Кумах^[6].

Вепри здавна були священними тваринами, пов'язаними з Місяцем, оскільки їхні ікла нагадують місячний серп. Імовірно, що на території Греції таністи здійснювали ритуальні вбивства царів, які втратили право на престол, зображаючи собою вепра. Звідси й образ вепра-убивці^[7].

Аналогічно битва Геракла з кентаврами могла відображати битву претендента на царський престол з його ритуальними супротивниками, одягненими в шкури. Можливо також, що в образі кентаврів у міфі відображені горяни Північної Греції, з котрими боролися елліни^[7].

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ерімантський вепр

• Микола Кун. Легенди і міфи стародавньої Греції: для старшого шкільного віку. Переклад з російської, передмова та примітки: Юрій Іванченко. Київ: Школа, 2008. 447 с.
• Словник античної мітології / Упоряд. Козовик І. Я., Пономарів О. Д. Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2006. 312с.
• Graves, Robert. The Greek Myths: The Complete and Definitive Edition. Penguin UK, 2018 р. 784 p.