Сфінкс

Сфінкс
БатькоТифон або Ортр
МатиЄхидна або Химера
Брати, сестриЛернейська гідра
Частина серії статей на тему:
Давньогрецька міфологія
Кадм бореться з драконом, амфора, Лувр, Париж
Категорія Категорія • Портал • Портал
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сфінкс (значення).

Сфінкс (грец. Σφίγξ) — страховисько, зображуване в давньоєгипетському мистецтві в образі лева з головою іншої тварини чи людини. У давньогрецькій міфології та мистецтві Сфінкс  — крилате чудовисько з тулубом лева та жіночим обличчям, породження Тифона та Єхидни, відоме своїми загадками. Знову сфінкси з'явилися в європейському мистецтві з епохи Відродження як символ таємниці.

Сфінкси в давньоєгипетській культурі

[ред. | ред. код]
Великий Сфінкс Гізи, Єгипет

Статуї сфінксів у Давньому Єгипті зображували царів у образі істот з тілом лева і головою сокола (грецькою — ієракосфінкси) чи барана (кріосфінкси). Пізніше з'явилися сфінкси з людськими обличчями (андросфінкси), де тіло лева символізувало силу правителя[1]. Давньоєгипетською їхня назва звучала як «шесеп анх» (живий образ)[2]. Також у вигляді сфінкса зображалися боги Ра і Гор. Тоді зображення відповідно мали назву «Шесеп анх Атум» (Живе втілення Атума-Ра)[3] і «Хор-ем-ахет» (Гор, що сяє на обрії)[4].

Подвійний сфінкс на ім'я Акер вважався богом-охоронцем входу до потойбічного світу Дуату. Впродовж I тис. до н.е. був популярний культ бога Туту в подобі крилатого сфінкса[5]. Як сфінкси зображалися фараони Хатшепсут, Яхмос І та Тутанхамон[6].

Скульптура Великого Сфінкса описувалася в легендах як особлива істота, яка явилася Тутмосу IV уві сні з обіцянкою зробити його фараоном, якщо Тутмос викопає скульптуру з пісків. Ця легенда закарбована на гранітній стелі, встановленій Тутмосом IV між лапами Сфінкса, за що отримала назву «Стела сну»[7].

Сфінкс у давньогрецькій культурі

[ред. | ред. код]

Образ істоти

[ред. | ред. код]
Грецький сфінкс, Національний археологічний музей Афін

У давньогрецькій культурі сфінкси з'явилися близько 1600 років до н.е. під єгипетськими впливом. Їхнє первісне значення на території Греції невідоме, але там сфінкси отримали характерні деталі, такі як крила та жіноче обличчя. Після 1200 р. до н. е. зображення сфінксів зникло з грецького мистецтва приблизно на 400 років, хоча сфінкси продовжували зображатися в Азії. До кінця VIII століття ці істоти знову з'явився в грецькому мистецтві і лишалися популярними аж до кінця VI століття. Пізніший грецький сфінкс майже завжди був жінкою і зазвичай носив довгу перуку; тіло стало витонченим, а крила розвинули вигнуту форму, невідому в Азії. Сфінкси прикрашали вази, вироби зі слонової кістки й металу, а в пізній архаїчний період використовувалися як прикраси на храмах[8].

За міфом про Едіпа, чудовисько Сфінкс (або Сфінга, оскільки воно було жіночого роду), народжене від Тифона і Єхидни (або Химери й Ортра), було наслане богинею Герою на місто Фіви як покарання за те, що фіванський володар Лай спокусив юного Хрісіппа. Детально про це описано в Есхіла, Аполлодора і Псевдо-Аполлодора, Павсанія, Діодора Сицилійського[9].

Сфінга мала тулуб, лапи і хвіст лева, голову жінки і крила птаха. Вона сиділа на скелі біля міста й задавала перехожим нерозв'язану загадку, не отримавши відповіді — пожирала їх. Фіванський цар Креонт пообіцяв тому, хто позбавить місто від Сфінги, віддати царство і руку власної сестри Іокасти. Загадку Сфінги (див. нижче) розгадав Едіп. Його відповідь була: «Людина в дитинстві, зрілості та старості». Після цього чудовисько кинулося зі скелі в море й загинуло[9].

Ім'я Сфінкс походить від дієслова «стискати», «душити» (грец. σφίγγω)[10]. У переносному значенні Сфінкс — загадкова людина[11].

Загадка Сфінкса

[ред. | ред. код]

У різних джерелах загадка Сфінкса звучала по-різному. За Аполлодором і Псевдо-Аполлодором: «Що це таке, що має один голос, а стає чотириногим, двоногим і триногим?» Цю загадку чудовисько дізналося від муз[12][13]. Діодор Сицилійський описував її так: «Що це таке, що водночас є двоногим, триногим і чотириногим?»[14]

Найвідоміший варіант Софокла: «Хто вранці ходить на чотирьох ногах, опівдні на двох, увечері на трьох?»[15]

За деякими переказами була друга загадка: «Є дві сестри: одна народжує другу, а вона тоді народжує першу. Хто ці дві сестри?» Відповідь: «день і ніч» (ἡμέρα і νύξ, обидва слова в давньогрецькій мові жіночого роду)[16]. Ця загадка також міститься в гасконській версії міфу з тим же мотивом і може бути дуже давньою[17].

Трактування образу

[ред. | ред. код]
«Сфінкс на узбережжі», картина Уліу Веддера, 1879 р.

В європейській культурі сфінкс здобув популярність як символ таємниці, особливо в декадентів. Це зумовлено як загадкою Сфінкса з міфу про Едіпа, так і таємницею походження єгипетського Великого Сфінкса[18]. Сфінкс також символізував таємницю в товариствах масонів[19] (зокрема в Україні в XIX ст. діяла масонська ложа «Вмираючий сфінкс»)[20].

Зигмунд Фрейд вбачав у Сфінксі символ руйнівного аспекту жінки, злу матір, яка прагне контролювати й карати дітей. Убивши свого батька, Едіп наближається до Сфінкса як першої жінки в своєму житті. Вбиваючи Сфінкса, герой позбувається страху перед матір'ю. Прийнявши жіночу форму, Сфінкс, на думку Фрейда, втратив значення захисника від зла в мистецтві та став символом загрози[21].

Роберт Ґрейвз пропонував, що міф про Едіпа виник у XIII ст. до н.е., і історичний Едіп був іноземцем, завойовником Фів, який убив місцевого царя та одружився з його дружиною, жрицею богині Місяця, котру зображали в подобі крилатого Сфінкса, лева зі зміїним хвостом. Пізніше це було хибно потрактовано як убивство батька та інцест із матір'ю. Можливо також, що фіванці, не бажаючи визнавати своєї поразки від іноземців, описали Едіпа як загубленого сина місцевого царя. Вигляд Сфінкса в Фівах символізував дві частини року, де одній відповідала левина частина, іншій зміїна[22].

Див. також

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сфінкс
  • Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Мюррей, Маргарет (2009). Величие Древнего Египта. Загадки древнего Египта. Центрполиграф. ISBN 978-5-9524-4482-9.
  2. ↑ Zivie-Coche, Christiane (2004). Sphinx: History of a Monument (англ.). Cornell University Press. с. 10—12. ISBN 978-0-8014-8954-9. Архів оригіналу за 4 червня 2021. Процитовано 4 червня 2021.
  3. ↑ Tyldesley, Joyce (5 серпня 2010). The Penguin Book of Myths and Legends of Ancient Egypt (англ.). Penguin UK. ISBN 978-0-14-196376-1.
  4. ↑ Hayes, William Christopher (1990). The Scepter of Egypt: The Hyksos period and the New Kingdom (1675-1080 B.C.) (4th printing, rev.) (англ.). Metropolitan Museum of Art. ISBN 978-0-87099-580-4.
  5. ↑ Pinch, Geraldine (2004). Egyptian Mythology: A Guide to the Gods, Goddesses, and Traditions of Ancient Egypt (англ.). Oxford University Press. с. 206. ISBN 978-0-19-517024-5.
  6. ↑ DK (16 листопада 2021). Ancient Egypt: The Definitive Illustrated History (англ.). Penguin. ISBN 978-0-7440-5755-3.
  7. ↑ Greenfield, Jeanette (26 січня 1996). The Return of Cultural Treasures (англ.). Cambridge University Press. с. 113—117. ISBN 978-0-521-47746-8. Архів оригіналу за 6 червня 2021. Процитовано 6 червня 2021.
  8. ↑ Sphinx | Definition, History, Examples, & Facts | Britannica. www.britannica.com (англ.). 13 травня 2023. Процитовано 11 червня 2023.
  9. ↑ а б SPHINX - Woman-Headed Lion of Greek Mythology. www.theoi.com. Процитовано 11 червня 2023.
  10. ↑ sphinx | Etymology, origin and meaning of sphinx by etymonline. www.etymonline.com (англ.). Процитовано 11 червня 2023.
  11. ↑ СФІНКС – Академічний тлумачний словник української мови. sum.in.ua. Процитовано 11 червня 2023.
  12. ↑ Аполлодор. Бібліотека 3.5.8
  13. ↑ Псевдо-Аполлодор. Бібліотека 3.52-55
  14. ↑ Діодор Сицилійський. Історична бібліотека 4.64.4
  15. ↑ Софокл. Цар Едіп
  16. ↑ O'Malley, Tam (20 травня 2021). Mythological Animals (англ.). eBook Partnership. с. 44. ISBN 978-1-912706-40-2.
  17. ↑ d'Huy, Julien (2012). L'Aquitaine sur la route d'Oedipe. La Sphinge comme motif préhistorique. Bulletin de la SERPE (фр.). № 61. с. 15. Процитовано 11 червня 2023.
  18. ↑ Constructing the Decadent Sphinx. victorianweb.org. Архів оригіналу за 15 вересня 2020. Процитовано 6 червня 2021.
  19. ↑ Freund, Charles Paul (5 листопада 1995). FROM SATAN TO THE SPHINX: THE MASONIC MYSTERIES OF D.C.'S MAP. Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Процитовано 11 червня 2023.
  20. ↑ Крижановська, Оксана Олегівна (1997). Масонство в країні в другій половині XVIII - на початку XX ст.: автореферат на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук (укр.). Інститут історії України НАНУ. с. 10.
  21. ↑ Dlugauskas, E.; Paulikiene, G. (2015-03). The First Woman of Oedipus or the Metamorphoses of the Sphinx in Art. European Psychiatry (англ.). Т. 30. с. 1533. doi:10.1016/S0924-9338(15)31183-4. Процитовано 11 червня 2023.
  22. ↑ Graves, Robert (28 вересня 2017). The Greek Myths: The Complete and Definitive Edition (англ.). Penguin Books Limited. с. 105, 123. ISBN 978-0-241-98338-6.


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сфінкс&oldid=43368024