Яроповичі
| село Яроповичі | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна |
| Область | Житомирська область |
| Район | Бердичівський район |
| Громада | Андрушівська міська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1740 |
| Населення | 1117 |
| Площа | 61,388 км² |
| Густота населення | 18,2 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 13423 |
| Телефонний код | +380 4136 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°06′03″ пн. ш. 29°12′06″ сх. д. / 50.10083° пн. ш. 29.20167° сх. д.Координати: 50°06′03″ пн. ш. 29°12′06″ сх. д. / 50.10083° пн. ш. 29.20167° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 224 м |
| Водойми | Ірпінь |
| Найближча залізнична станція | Яроповичі |
| Відстань до залізничної станції | 6 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Яроповичі, вул. Київська, 36а |
| Карта | |
  Яроповичі | |
 Яроповичі | |
| Мапа | |
 | |
| | |
Яропо́вичі [1] — село в Україні, в Андрушівській міській громаді Бердичівського району Житомирської області. Населення становить 1117 осіб.
Село розташоване у верхів'ї річки Ірпінь (притока Дніпра), за 20 км на північний схід від центру громади, за 6 км від залізничної станції Яроповичі та за 5 км від автомобільного шляху Житомир — Сквира. При південній околиці села розташований Яроповицький ландшафтний заказник.
Відоме з 1740 року. Старовинне село Яроповичі виникло на місці літописного града Ярополча ХІІІ ст.
Назва села пов'язана з іменем київського князя Ярополка Святославовича, який у 970-х роках збудував біля витоків річки Ірпінь тимчасове польове укріплення. Відомо, що на горі, яка й досі піднімається серед рівнин, стояв красивий і величний замок князя Ярополка. Владика часто сюди повертався з походів, бо дуже любив цю місцевість. Багато походів зробив князь. Чимало воїнів мав у себе в дружині — хоробрих, дужих богатирів. Та найбільше князь любив людей, які приходили до нього з околиць великого замка, тому що мали вони красну вроду і велику силу. Таких князь Ярополк вважав справжніми воїнами. Вони ж, в знак поваги до князя Ярополка, називали себе ярополківцями. А через багато років за горою, що лишилась від замку, виросло велике поселення. Люди дали йому ім'я хоробрих воїнів Ярополка, назвавши Ярополковичі, а згодом трохи змінилась назва населеного пункту і стала Яроповичами.
Раніше село називалось Ярополча, Яроповці, Ярополковиці.
В 1736 році Яроповичі належали Станіславу Тища-Биковському, а через 4 роки були під опікою судді Київського Францішка Нітославського; в другій половині 18 ст. він записав (з 1757 р.) село Ходарківському домініканському монастирю.
В 1855 році в Яроповичах було декілька панів, яким належала певна частина землі цього села, а саме: Тит Карлович Тржецяк (Tytus Trzeciak) мав землі 8068 десятин, кріпаків 507 душ; Ієронім Мікецький відповідно 572 десятини землі, 31 душу кріпаків; Василь Ярмолович — 111 десятин, 17 душ. Три брати Клюковські — 3 десятини, 10 душ.
Село входило до складу Київської губернії, Сквирського повіту. Центр волості. До 1858 року більша частина Яроповичів належала Титу Тржецяку, який у 1859 році продав садибу Сигізмунду Антоновичу Котюшинському. У 1865 році ним було збудовано цукровий завод. Однак скоро Котюшинський збанкрутував, передав і садибу, і завод своїм кредиторам, товариству цукровиків. В роки революції цукровий завод згорів.
В січні 1918 року встановлена радянська окупація. Комсомольський осередок у селі виник 1921 року. Перше колективне господарство — ТСОЗ організовано восени 1927 року.
На території села була розміщена центральна садиба колгоспу ім. Я. М. Свердлова, за яким було закріплено 4031,8 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 3362,9 га орної землі. Провідними сільськогосподарськими культурами були пшениця, ячмінь, цукрові буряки, кормові культури. Було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. В господарстві також були млин, механічна і деревообробна майстерні, пилорама. В селі знаходився відділок Андрушівського бурякорадгоспу.
У Другій світовій війні взяло участь 405 жителів села, з них 190 — загинуло, 202 — нагороджено орденами й медалями.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 97,58% |
| російська | 1,61% |
| інші | 0,81% |
Економіка представлена підприємствами та фермерськими господарствами в аграрній сфері. Підприємства спеціалізуються переважно на вирощуванні зернових та технічних культур.
Яроповицький дошкільний навчальний заклад «Теремок», Яроповицька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.
Лікарська амбулаторія
Церква споруджена в ім'я великого мученика Дмитра, дерев'яна, побудована в 1851 року. Згоріла в 2016 році. Залишився кам'яний фундамент.
На південь від села в урочищі Замок знаходиться городище літописного міста Ярополча, яке є пам'яткою археології (IX—XIII ст.). Вперше городище згадано в літописі під 1160 р[3]. Підйомний матеріал: давньоруська (XI-XIII ст.) гончарна кераміка.
У центрі села зберігся парк (XIX ст., 6 га) зі ставком. В середині парка — панська садиба XIX ст. Дерев'яний будинок, збудований в стилі українського бароко. В ті часи вже мав каналізацію, сантехнічне оснащення, обігрів взимку здійснювався за допомогою теплих потоків повітря і диму, які надходили від котла, що стояв у підвалі, і підігрівали підлогу. До 2008 року палац служив приміщенням для школи. В будинку планується розмістити краєзнавчий музей. Станом на 2017 рік будівля знаходиться в стані прогресуючої руйнації.
Братські могили:
- ? р. Скульптура воїна встановлена на постаменті з оцементованої цегли. Плита — з каменю габро
- 1962 р. Могила прямокутної форми в вигляді земляного насипу, обкладена поштукатуреною цеглою. На могилі встановлений обеліск з зіркою. Висота обеліска — 3 м. Дерев'яна огорожа — 3×4 м
- 1955 р. Могила прямокутної форми, обкладена з/б бордюром. На могилі вмонтована плита з каменю лабрадориту, з викарбуваними прізвищами загиблих. На могилі встановлено скульптуру воїна. Висота скульптури — 1,5 м.
- ? р. Обеліск з оцементованої цегли, з викарбуваними прізвищами на табличці з заліза. Висота — 1,78 м.
Пам'ятник на честь загиблих. Скульптура жінки, яка тримає в руках лавровий вінок. З правої сторони на прямокутному постаменті вмонтовано 9 мармурових плит з іменами загиблих воїнів-односельчан.
- Вдовиченко Володимир Іванович — фаготист, педагог Київської національної музичної академії, соліст симфонічного оркестру Національного театру опери і балету України ім. Т. Г. Шевченка
- Любченко Любов Андріївна — українська радянська діячка, голова колгоспу «Більшовик» Андрушівського району Житомирської області. Герой Соціалістичної Праці (1971). Депутат Верховної Ради СРСР 6-10-го скликань.
- Максименко Микола Антонович — народний художник України, лауреат Національної премії України імені Т. Г. Шевченка
- ↑ Мапа Волинської губернії Шуберта Ф.Ф. Архів оригіналу за 3 жовтня 2016.
- ↑ Древнерусские городища X—XIII вв. Свод археологических памятников / Ред. А. К. Зайцев. Российский гуманитарный научный фонд.. — М.: Христианское издательство, 1996. — 256 с. — 1 500 экз. — ISBN 5-7820-0030-9. (обл.)
- Фото — Яроповичі [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Погода в селі Яроповичі [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Jaropowce albo Jaropołcza // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 454. (пол.)
- Jaropowicze albo Jaropowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 7. (пол.)
 | Це незавершена стаття про Житомирську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||
| |||||||||||
