Красне (Дубенський район)

Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (листопад 2020)

село Красне
Країна	Україна
Область	Рівненська область
Район	Дубенський район
Тер. громада	Бокіймівська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA56040010090014325
Основні дані
Засноване	1363
Населення	312
Площа	11,73 км²
Густота населення	26,6 осіб/км²
Поштовий індекс	35135
Телефонний код	+380 3659
Географічні дані
Географічні координати	50°32′12″ пн. ш. 25°21′17″ сх. д. / 50.53667° пн. ш. 25.35472° сх. д. / 50.53667; 25.35472
Середня висота над рівнем моря	209 м
Водойми	річка Стир.
Місцева влада
Адреса ради	35162, Рівненська обл., Дубенський р-н, с. Бокійма, вул. Незалежності, буд. 14Б
Карта
Красне
Красне
Мапа

Кра́сне — село в Україні, у Бокіймівській сільській громаді Дубенського району Рівненської області.

Село до 2016 належало до Вовницької сільської ради. Від 2016 у складі Бокіймівської сільської громади. Розташоване за 5 км від с. Вовничі, за 25 км від смт. Млинів та за 57 км від обласного центру м. Рівне.

Назва села походить від слова «красний». У давній українській мові мало значення «гарний, хороший, милий, прекрасний». Ці епітети можна застосувати і до місцини, де розташувалося село. Густий ліс підходив до самої річки Стир, у лісі водилось чимало диких звірів, роїлися дикі бджоли, а річка була багатою на рибу. Хто поселився тут, інакше як красне, це місце не називав. Невдовзі назва стала власною.

Біля річки Стир, знаходилась стоянка первісних людей періоду неоліту, а поблизу хутора Монастир був могильник.

Перша згадка про село задокументована в грамоті короля Владислава-Ягелло, короля польського, і його брата Вітовта Великого, князя литовського, котрі передали Красне Федору Даниловичу Острозькому в 1386 році.

В акті 1545 р., автором якого був Лев Іпатій, поселення зазначене під назвою Велике Красне. До нього належали просілки Больча, Кольнятичі, Ставрів, Перекладовичі. В ревізії Луцького замку 1545 р. Красне згадується як власність королеви Бони, але було в оренді Василя Янковича, а ще пізніше йому подароване.

У різний час поселенням володіли: поміщики Іван Борзобагатий (володимирський владика), князі Корецький і Богуші, у кінці 19 ст. — А. Гостинський (маршалок шляхти Дубенського повіту), Тиванов, Караваєв, Малама.

Красне причетне до визвольної війни українського народу в 1648—1657 рр. В районі хутора Монастир відбувся бій між козаками та польською шляхтою. Бій був нерівним і багато козаків загинуло. Пізніше на місці битви спорудили церкву, яка не збереглася і про яку старожили знають лише з переказів.       

На кінець ХІХ ст. у селі було 56 домогосподарств та проживало 776 осіб (за іншими даними 475), з них 5 римокатоликів. У селі працював пивоварний завод, була дерев'яна Преображенська церква, що стояла на місці старої 16 ст.

У 1906 році село Княгининської волості Дубенського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 30 верст, від волості 8. Дворів 118, мешканців 906^[1].

Населення Красного в основному займалося землеробством. На поч. ХХ ст. більшість землі належала поміщикам, інша — заможникам, середнякам і біднякам.

У 1906 р. у Красному відбулися бунт селян під приводом Михайла Ожеховського проти поміщика Караваєва. Однак бунт був придушений поліцейськими.

Під час лютневої революції в Красному стояла військова частина.

У 1920 р. село стало місцем запеклої сутички між більшовиками та поляками.

У вересні 1939 р. в селі було встановлено радянську владу, а через рік був заснований колгосп ім. Будьонного.

В 1947 р. ще один — ім. Ватутіна, в 1950 р. їх об'єднали в один, а в 1958 р. включили до складу колгоспу «17 вересня».

З 25 червня 1941 р. до 22 березня 1944 р. село було окуповане нацистами: було знищено бібліотеку, закрили школу, загинули сім'ї Шиманських, коваля Феофана Турчука.

В на місцевому цвинтарі поховані в братській могилі воїни, що полягли в боях 1944 р. Село було зайняте батальйоном під командуванням Героя Радянського Союзу капітана Миколи Омеліна.

У післявоєнний час в Красному з'явилися клуб, восьмирічна школа, де навчалося до 100 дітей.

У 2007 р. село було повністю газифіковане.

На сьогодні у Красному функціонують: філія Вовницької загальноосвітньої школи І — ІІ ступенів, магазини. Після розпаювання земель колишнього колгоспу більшість селян самостійно обробляють землю. Діє новозбудована Свято-Преображенська православна церква, престольний празник на Спаса. Населення — 312 осіб, дворів — 124.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 722-р від «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області», увійшло до складу Бокіймівської сільської громади^[2].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Млинівського району, село увійшло до складу Дубенського району^[3].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[4]:

• Красне //  Цимбалюк Є. Млинівщина на межі тисячоліть: Фрагменти літопису від давнини до сьогодення. — Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2001. — С. 65 — 68;
• Красне // Цимбалюк Є. Млинівщина: погляд у минуле: Історичні дані, перекази та легенди про походження назв населених пунктів Млинівського району. — Рівне: Редакційно — видавничий відділ облуправління по пресі, 1991. — С. 15–16;
• Красне // Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. — Канада: ВІННІПЕГ. — Т.1 : Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. -1984.- C. 556—557.

• Погода в селі Красне [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з географії Волинської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.