Яловичі

село Яловичі
Країна	Україна
Область	Рівненська область
Район	Дубенський район
Тер. громада	Ярославицька сільська громада
Код КАТОТТГ	UA56040370100023868
Облікова картка	картка
Основні дані
Засноване	1147
Населення	202
Площа	10,37 км²
Густота населення	19,48 осіб/км²
Поштовий індекс	35112
Телефонний код	+380 3659
Географічні дані
Географічні координати	50°38′58″ пн. ш. 25°23′24″ сх. д. / 50.64944° пн. ш. 25.39000° сх. д. / 50.64944; 25.39000
Середня висота над рівнем моря	188 м
Місцева влада
Адреса ради	35112, Рівненська обл., Дубенський р-н, с.Ярославичі, вул.Садова,7а
Карта
Яловичі
Яловичі
Мапа
Яловичі у Вікісховищі

Я́ловичі — село в Україні Ярославицької сільської громади Дубенського району Рівненської області. Населення становить 202 особи.

Через село тече річка Тишиця, права притока Стиру.

До 2017 село відносилося до Ярославицької сільської ради, віддалене від Ярославич на 5 км. Від 2017 у складі Ярославицької сільської громади

Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.

Назву село отримало від слова "яловник" (молодняк). Вважають, що тут був фермський двір князя Луцького Ярослава Ізяславовича (1169 р.), який жив у Ярославичах.

У XVII ст. у Яловичах був збудований домініканський костел. Матеріали на його зведення брали із оборонного замку, що розвалився.

Яловичі згадуються в акті від 1545 р. в описанні Луцького замку, в числі городень якого значиться "городня князя Крокотки Яловицького з Біловичів".

Ще раз воно як володіння князя Якова Крокотки Яловицького згадується в акті від 10 листопада 1564 р. в духовному заповіті князя із розподілом його володінь: Яловичів, Ворсина, Чекна, Котелева.

В акті від 30 грудня 1565 р. Князь Михайло Ружинський скаржиться про напад на його квартиру в с. Яловичі селян пані Федори Требуховської.

16 жовтня 1566 р. надходить скарга луцького земського писаря Михайла Коретинського про пограбування його селян і захоплення у них рогатої худоби селянами князя Івана Масальського в Яловицькому лісі.

25 травня 1569 р. вийшов універсал Сигизмунда Августа про приєднання землі Волинської до корони Польської. Король, погрожуючи конфіскацією володінь, повелів дворянам згодитися на приєднання і підтвердити згоду присягою. В списках обивателів Луцького повіту, які присягнули, значаться - "княгиня Авдотя Яловицька та Дмитро Долматович з Яловичів".

На кінець XIX століття Яловичі мали церкву во ім'я Святого Апостола та Євангелиста Луки. Збудована вона 1858 р. на кошти прихожан. Церква була дерев'яною з такою ж дзвіницею. В приписному селі Ворсин на цвинтарі знаходилася каплиця. Коли вона зведена – невідомо. Відновлена селянами у 1882 р. Дерев'яна. Престолу в ній нема. Було декілька церковних книг. Церковної землі: орна – 19 дес. 1944 саж., сінокосів – 2 дес. 1488 саж., під пасовищем – 2 дес. На ці землі документи зберігалися в Дубенських земських актах. Крім того, біля межі із с. Чекно знаходилася земля, яка належала церкві: орної – 9 дес. 1350 саж., сінокосів – 3 дес. 166 саж. Документи на цю землю з 1800 р. хранилися у церкві. Дворів – 20, прихожан – 173.

Був у селі римо-католицький костел, приписаний до Луцького римо-католицького собору. Костел збудовано 1669 року Самуелем-Долматом -Іссайковським, власником Яловичів. На поч. ХХ ст. мав занедбаний стан і потребував ремонту.

З народних переказів відомо, що через цей край вів козаків на Берестечко Богдан Хмельницький. То була неординарна людина. Не часто окремі особи так вирішально визначали хід епохальних подій у країні, як це зробив Хмельницький. Прах славного сина України, творця Української Козацької Республіки, з його волі, покоїться у Суботові. А останки багатьох побратимів лежать у нашій землі. Одним з таких місць поховань козаків є кургани в Яловичах. Старожили розповідають, що тут могил-курганів було декілька. Донині збереглися тільки дві.

На сьогоднішній день село розвивається. Тут діє початкова школа, медпункт, клуб, магазин. Село газифіковане. На початку 2000-х років фермерством займався Іларіон Могильчук, який орендував  орної землі, а з 2007 року функціонує сільгосппідприємство «Яловицька агротехнологія», господарями якого є українська козацька сім’я Любов та Генрі Біренс. Вони орендують  землі.

З ініціативи господарів «Яловицької агротехнології» в селі проводяться загальнорайонні мистецькі свята: свято Матері, Івана Купала та інші. Саме Любов та Генрі Біренс відновлюють козацький дух не тільки в рідному селі, а й у всій Млинівщині. На свята запрошується багато гостей, артистів. Серед них козаки «Волинської Січі Війська Запорізького», які гарматним пострілом сповіщають про початок свят, а ще традиційним козацьким кулішем частують усіх присутніх. Дворів у селі-57. Населення-202 особи. На торжествах завжди присутня людина, яку вважають справжнім патріотом Волинського краю. Це уродженець села, заслужений діяч мистецтв України, професор С. Ф. Мельничук. Історію села Яловичі зібрав і упорядкував Андрій Схаб 2013 рік.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[1]:

• Заплава річки Стир — гідрологічний заказник місцевого значення

• Яловицькі (Єловицькі)

• Jałowicze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 387. (пол.).— S. 387-388. (пол.)
  • Н. И. Теодорович. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Історію села Яловичі зібрав і упорядкував Андрій Схаб.
  • Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984—1986.

• Цинкаловський Олександер. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Т. 2. — Вінніпег: Накладом Товариства «Волинь», 1986. зібрав і упорядкував А. Схаб Луцьк 2014р.
• Погода в селі Яловичі [Архівовано 16 грудня 2011 у Wayback Machine.]

1. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних