Лопавше

село Лопавше
Країна	Україна
Область	Рівненська область
Район	Дубенський район
Тер. громада	Демидівська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA56040090140073922
Основні дані
Населення	▼432 (01.01.2018)
Площа	14,324 км²
Густота населення	34,7 осіб/км²
Поштовий індекс	35220
Телефонний код	+380 3637
Географічні дані
Географічні координати	50°26′52″ пн. ш. 25°16′55″ сх. д. / 50.44778° пн. ш. 25.28194° сх. д. / 50.44778; 25.28194
Середня висота над рівнем моря	194 м
Водойми	Стир
Відстань до обласного центру	80 км
Відстань до районного центру	5 км
Найближча залізнична станція	Сенкевичівка
Відстань до залізничної станції	25 км
Місцева влада
Адреса ради	35200, Рівненська обл., Дубенський р-н, смт Демидівка, вул. Миру, 19
Карта
Лопавше
Лопавше
Мапа
Лопавше у Вікісховищі

Лопа́вше — село в Україні, у Демидівській селищній громаді Дубенського району Рівненської області. Населення становить 432 особи.

З філологічної точки зору, в усній вимові слова "Лопавше" відчувається вплив польської мови, що часто спостерігається в назвах населених пунктів на прикордонних територіях західної України.

Територіально Лопавше знаходиться на півдні Рівненської області. На заході село межує з Хрінниками, на півночі — з Лисином, на сході — з Дублянами і Демидівкою.

Рельєф рівнинний, абсолютні висоти в межах 190—200 м над рівнем моря. На півночі є лісові масиви^[1].

1) р. Стир - протікає західною частиною села від с. Хрінники в напрямку до с. Лисин, процвітає рибальство, є два відомих місця для відпочинку - пляжі "Перевіз" та "Пастовня";

2) ставок - на в'їзді в село зі сторони с. Хрінники (на даний час пересох через замулення джерела, що живило ставок з південної сторони з поля), екосистема ставка через бездіяльність місцевої влади та екологів може зникнути назавжди.

15-18 вересня 1621 року відбувся напад татарської орди, постраждало село Лопавші (Лопавше)^[2].

1 березня 1862 році у селі Лопавше вперше на Волині добрий пан Моссаковскій, передавав право власності на майно селянам знявши з них феодальний тягар.^[3].

В 1929 році у селі Лопавше вперше на Волині було зареєстровано Кружок «Відродження» метою якого була боротьба проти вживання алкоголю й нікотину^[4].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 498 осіб.^[5]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[6]

Після війни село активно розбудовувалось, зводились житлові будинки.

В 90-х роках колгоспне майно та землі були розпайовані. Селяни почали активно займатись одноосібним обробітком земельних ділянок.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 722-р від «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області», увійшло до складу Демидівської селищної громади Демидівського району^[7].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Демидівського району, село увійшло до складу Дубенського району^[8].

В селі працює ТОВ «ДЕМИДІВКА-АГРО», діє приймальний пункт прийому цукрового буряка.

Є пряме автобусне сполучення з районним і обласним центрами.^[9]

Цікавою особливістю с. Лопавше є те, що дане село вже багато років не позначено на дорогах міжміського та місцевого значення жодними дорожніми вказівними знаками, що суперечить ПДР України.

Церква побудована за рахунок пожертв місцевих жителів у 1873 році. Будували церкву з дерева жителі своїми руками. Церква Свято-Казанської Богоматері — пам'ятка архітектури місцевого значення. У лихолітні для віруючих 60-ті роки церкву хотіли знищити, але люди не дозволили закрити храм, що підтверджує силу спільної боротьби. До цього храму належали прихожани 195 дворів із сіл Хрінники і Лисин. Всього прихожан було 1356 чоловік. Усі вони регулярно відвідували богослужіння, сповідалися і причащалися. Старовинний храм ніколи не закривався і лунає молитва у ньому до сьогодення.^[10][11]

Існує футбольна команда «Мрія»^[12].

• Омельчук Роман Юстинович — народний депутат ВР України 2-го скликання.
• Лавренюк Володимир Іванович (нар. 1927 р.) — ветеран Великої Вітчизняної війни. Був призваний на фронт у 1944 році. Нагороджений орденами і медалями: орден «Вітчизняної війни ІІ ступеня», орден «За мужність», медаль «За перемогу над Японією», медаль «Захиснику Вітчизни».^[13]
• Маринкевич Василь Степанович (нар. 1965 — пом. 22 вересня 2017 року, м. Попасна, Луганська область) — учасник російсько-української війни, прапорщик, проходив контрактну службу з 2016 року в 10-їй окремій гірсько-штурмовій бригаді на Луганщині. Помер від зупинки серця. Похований у рідному селі^[14].

Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.