Мирогоща Перша
село Мирогоща Перша | |||
---|---|---|---|
| |||
Країна | Україна | ||
Область | Рівненська область | ||
Район | Дубенський | ||
Тер. громада | Мирогощанська сільська громада | ||
Код КАТОТТГ | UA56040170090038650 | ||
Основні дані | |||
Засноване | 1545 | ||
Населення | 1941 | ||
Площа | 0,306 км² | ||
Густота населення | 6343,14 осіб/км² | ||
Поштовий індекс | 35623 | ||
Телефонний код | +380 3656 | ||
Географічні дані | |||
Географічні координати | 50°25′38″ пн. ш. 25°52′1″ сх. д. / 50.42722° пн. ш. 25.86694° сх. д. | ||
Середня висота над рівнем моря | 206 м | ||
Місцева влада | |||
Адреса ради | 35623, Рівненська обл., Дубенський р-н, с. Мирогоща Друга, вул. Миру буд. 100 | ||
Карта | |||
Мапа | |||
|
Мирого́ща Пе́рша — село в Україні, у Мирогощанській сільській громаді Дубенського району Рівненської області, центр Мирогощанської об'єднаної громади. Населення становить 1941 осіб.
Через село тече річка Липка, права притока Ікви.
Щит скошений зліва лазуровим і зеленим. У першій частині срібний голуб, що летить, із розпростертими крилами з золотою лавровою гілкою в дзьобі. У другій частині золота квітка яблуні. У червоній главі срібний розширений хрест.
Вперше згадується у 1545 році. Тоді Мирогоща належала до Гнівоша Яловецького[1].
У 1562 році згадується в скарзі боярина з с. Княгинина[2], а в 1583 р. до Дмитра Яловецького (Єловицького), який з Мирогощи і Волиці Липної платив від 28 димів, 20 город, 2 вальних коліс, 1 попа[3][4].
Після поділу Речі Посполитої 1793 року територія, до якої належить Птича, відійшла (анексована) до Російської імперії. Містечко знаходилось у складі Дубенської волості Дубенського повіту Волинської губернії. Тоді було 56 дворів і 399 жителів, дерев'яна церква з 1787, збудована Яловицькими, початкова школа з 1865 р.
За переписом 1911 року в містечку було 1281 жителів, серед яких було багато колоністів. В селі працювали 2-класова школа, 5 крамниць, горілчана крамниця, ресторан, сушарня хмелю, броварня, бібліотека. До великої земельної власності належало 125 десятин. Велику власність і осередок-фільварок розкупили чехи-колоністи, які піднесли тут рільничу культуру і запровадили промислове виробництво.
В часи Першої світової війни біля Мирогощі проходила лінія фронту. З осені 1915 року перебувало під владою німецьких чи австро-угорських військ. В червні 1916 року захоплене російськими військами в ході Брусиловського прориву.
У 1917 році село входить до складу Української Народної Республіки.
Внаслідок поразки Перших визвольних змагань, а також підписання Польщею сепаратного Ризького мирного договору село опиняється під владою Республіки Польща.
З 1919 року село входить до складу Дубенської ґміни Дубенського повіту Волинського воєводства.
Літом 1920 року в селі відбувались бої між польськими та радянськими військами.
17 вересня 1939 року поблизу села дві бронемашини під командуванням старшого лейтенанта Аксьонова зупинили 4 ешелони з польськими військами, деморалізовані поляки здалися[5].
У вересні 1939 року, згідно із пактом Молотова — Ріббентропа, село відійшло до СРСР. 1940 Мирогоща ввійшла до складу Вербського району новоутвореної Ровенської області.
У червні 1941 було в епіцентрі найбільшої танкової битви в історії — Дубно—Луцьк—Броди.
У березні 1944 року село зайняте радянськими військами.
З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 722-р від «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області», увійшло до складу Мирогощанської сільської громади[6].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Радивилівського району, село увійшло до складу Дубенського району.[7]
У селі є: аграрний коледж та середня школа.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 1914 | 98.61% |
російська | 22 | 1.14% |
білоруська | 2 | 0.10% |
румунська | 1 | 0.05% |
польська | 1 | 0.05% |
інші/не вказали | 1 | 0.05% |
Усього | 1941 | 100% |
- Кирилюк Людмила — художниця-муралістка.
- Медведєв Максим Анатолійович (1983—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2017 рр.
- Шумовський Арсен — інженер-механік, спеціаліст у ділянці будови локомотивів і зварювання, науковець і громадський діяч.
- Шумовський Павло — громадсько-політичний діяч, інженер-агроном, біолог, член-засновник УГВР.
- Шумовський Петро — громадський діяч, лікар.
- Шумовський Юрій Федорович — український археолог, дослідник археології Судану, палеонтолог, православний священник.
- Пшеничний Микола Іванович — український поет, видавець, краєзнавець, громадський діяч.[9]
- ↑ Пам'ятники Волині. — том 4, від стор. 2-126, 127
- ↑ Опис акт книги № 2037, стор. 10
- ↑ Пам'ятники Волині — том 4, від стор. 2 до 126, 127
- ↑ Архив Юго-Западной Руси — ч. 2, том 1, стор. 10
- ↑ В.Бешанов. Червоний бліцкриг. Архів оригіналу за 1 червня 2017. Процитовано 17 квітня 2017.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області. https://www.kmu.gov.ua/. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 3 грудня 2020.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Пшеничний Микола Іванович. Вікіпедія (укр.). 22 березня 2023. Процитовано 17 травня 2024.
- Солдатюк М. С. Мирогоща // М. С. Солдатюк, Л. А. Пшенична. -Дубно, 2009. −256 с. (примітка: У виданні подається 50 джерел)
- Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1986. — Т. 2 : Л — Я. — 578 с.
- Погода в селі Мирогоща Перша [Архівовано 19 вересня 2016 у Wayback Machine.]
- Археологічні пам'ятки села Мирогоща [Архівовано 15 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Багатошарове поселення Мирогоща-ур. Зашляховці [Архівовано 12 січня 2017 у Wayback Machine.]
- Mirohoszcz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 495. (пол.)
- Mirohoszcza // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 338. (пол.)